З набранням з 1 жовтня чинності Законом України «Про систему громадського здоров’я» відбулись зміни в організації проведення профілактичного медичного огляду працівників суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність, пов’язану з обслуговуванням громадян.
ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ
Із 01.10.2023 набрав чинності Закон України «Про систему громадського здоров’я» від 06.09.2022 № 2573-IX (далі – Закон № 2573), дія якого поширюється на сфери господарської діяльності, що можуть становити ризик для санітарно-епідемічного благополуччя населення. Водночас утратив чинність Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 № 4004-XII. Розглянемо зміни, що у зв’язку з нововведеннями торкаються функціонування системи управління охороною праці на підприємствах.
1. Відтепер замість терміна «санітарне та епідемічне благополуччя населення» використовується термін «громадське здоров’я» – сфера знань та організована діяльність суб’єктів системи громадського здоров’я щодо зміцнення здоров’я, запобігання хворобам, покращення якості та збільшення тривалості життя.
2. Інформаційний фонд громадського здоров’я – державний інформаційний ресурс, що містить дані про стан здоров’я, санітарне та епідемічне благополуччя населення і показники середовища життєдіяльності та наповнюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з інформаційних систем та баз даних, що перебувають у власності чи розпорядженні центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, інших державних органів, або з інших визначених джерел (частини 2, 13 п. 1 ст. 1 Закону № 2573).
3. Передбачено єдину електронну систему охорони здоров’я, зокрема єдину електронну систему обліку результатів обов’язкових медоглядів працівників певних категорій з електронною медичною книжкою. Не вживається термін «державна санітарно-епідеміологічна експертиза». Зазначено тільки про експертизу реєстраційних матеріалів на дезінфекційний засіб.
! Уведено термін «детермінанти здоров’я» (частина 6 п. 1 ст. 1 Закону № 2573) – комплекс індивідуальних, соціальних, економічних та екологічних факторів, що визначають стан здоров’я окремих людей, контингентів або груп населення, зокрема:
- індивідуальні детермінанти здоров’я – генетичні (спадкові) та поведінкові особливості конкретної людини;
- соціальні детермінанти здоров’я – рівень доступності харчових продуктів, житла, роботи, освіти, медичної допомоги;
- економічні детермінанти здоров’я – стан та рівень економічних відносин, що безпосередньо впливають на середовище життєдіяльності людини.
4. Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, залишається Міністерство охорони здоров’я України (далі – МОЗ), яке функціонує на підставі Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2015 № 267 (у редакції постанови КМУ від 24.01.2020 № 90). У галузі охорони здоров’я діють головна експертна установа у сфері громадського здоров’я та органи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санітарного законодавства у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для здоров’я та санітарно-епідемічного благополуччя населення. Головною експертною установою на підставі наказу МОЗ України від 10.08.2023 № 1438 визнано державну установу «Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України» (код ЄДРПОУ 40524109).
Відповідно до Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою КМУ від 02.09.2015 № 667, Держпродспоживслужба реалізує державну політику у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та гігієни праці.
Відповідно до ст. 49 Закону № 2573 лабораторні та інструментальні дослідження і випробування для потреб державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санітарного законодавства проводять акредитовані лабораторії коштом державного бюджету.
5. Головна експертна установа у сфері громадського здоров’я здійснює епідеміологічний нагляд на загальнодержавному рівні; забезпечення підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації кадрів у сфері громадського здоров’я, бере участь у роботі комісій з розслідування гострих професійних захворювань, а також є держателем та адміністратором державного інформаційного фонду громадського здоров’я (ст. 10 Закону № 2573). Повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері громадського здоров’я визначає ст. 11 Закону № 2573.
6. Діють регіональні центри контролю та профілактики хвороб у межах області, які здійснюють, зокрема (ст. 9 Закону № 2573):
- участь у роботі комісій з розслідування гострих професійних захворювань у регіоні;
- епідеміологічні розслідування надзвичайних ситуацій у сфері громадського здоров’я;
- комплексний аналіз інформації щодо випадків травматизму і насильства у регіоні;
- періодичний аналіз детермінант здоров’я.
7. Захист здоров’я в системі громадського здоров’я забезпечується за допомогою ліцензування видів діяльності, зокрема ліцензією на право провадження господарської діяльності з медичної практики (частина 7 п. 1 ст. 5; ст.18 Закону № 2573). Тобто змін у порядку ліцензування немає.
8. До повноважень МОЗ належать затвердження, зокрема (пп. 20 п. 1 статті 8 Закону № 2573):
- Державних медико-санітарних нормативів та державних медико-санітарних правил (регламентів);
- Переліку критеріїв оцінки безпечності для здоров’я умов праці (санітарно-гігієнічних умов) жінок, неповнолітніх та осіб з інвалідністю (з урахуванням психофізіологічних, вікових та інших особливостей);
- Порядку організації, проведення та ведення єдиної електронної системи обліку результатів обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій;
- Переліку необхідних обстежень лікарями-спеціалістами, переліку видів клінічних, лабораторних та інших досліджень, необхідних для проведення обов’язкового медичного огляду, періодичність проведення обов’язкового медичного огляду.