У березні цього року в Києві відкрився Офіс Міжнародної організації праці в Україні. Про стратегію його діяльності, цілі, завдання, очікувані результати, шляхи вдосконалення соціального діалогу, перспективи, пов’язані з прийняттям Закону «Про безпеку та здоров’я працівників на роботі» розповіла в ексклюзивному інтерв’ю журналу Аїда Ліндмайер, директорка Офісу МОП в Україні.
– Пані Аїдо, що спонукало Вас долучитися до роботи Офісу МОП в Україні? Що передувало Вашій роботі в країні, яка переживає зараз важкі та доленосні часи, виборюючи свою незалежність, свободу, право на гідне життя і працю?
– Коли росія розпочала повномасштабну агресію в Україні, я працювала в Офісі МОП у Туреччині, керуючи великим проєктом зі створення доступу до гідної праці для сирійських біженців. Побачивши в новинах довжелезні черги біженців, здебільшого жінок і дітей, які тікали від чергової війни в Європі, я не могла повірити своїм очам. Я стикалася з усім цим під час воєн у колишній Югославії, і десь глибоко всередині мені хотілося вірити, що це була остання війна, яку я спостерігала в Європі. Я бачила тяготи війни і добре розуміла, з якими випробуваннями зіткнувся народ України, які важкі часи він переживає. Мені відомі також виклики повоєнного часу, і я була свідком відновлення та позитивних змін на Балканах після завершення югославських воєн. Тому, коли МОП вирішила відкрити офіс в Україні, я знала, що хочу бути саме там.
Я уважно стежила за ситуацією, що розгорталася в Україні, і за тим, як МОП реагувала на неї. Хоча ми не є гуманітарною організацією, я була вражена тим, як швидко МОП перепрограмувала свою діяльність, щоб зробити внесок у загальну гуманітарну допомогу ООН, діючи через мережі соціальних партнерів для задоволення найнагальніших потреб наших членів. Завдяки перепрограмуванню ми змогли надати 7 750 місць для ночівлі для переміщених осіб в Україні та 3 550 місць для ночівлі українських біженців у Молдові.
Ми також швидко навчили 300 українських інспекторів праці надавати першу психологічну допомогу і розробили інформаційну кампанію про ризики торгівлі людьми та трудової експлуатації, орієнтовану на біженців, більшість з яких – жінки. Усі молдовські інспектори праці пройшли курс підвищення кваліфікації з питань торгівлі людьми та примусової праці з акцентом на осіб, які тікають від війни в Україні. За підтримки МОП Державна служба України з питань праці надала 54 тис. підприємств, з-поміж них переміщених, корисну інформацію про ведення бізнесу в умовах воєнного стану та про трудові відносини.
Тим часом підтримка МОП змістилася від реагування на надзвичайні ситуації до середньострокових заходів, спрямованих на допомогу в підвищенні стійкості, сприяння економічному відновленню та зміцненню основ сталого розвитку. Не буду приховувати, я пишаюся тим, що є частиною цих численних зусиль, що приєднуюся до наших партнерів у подоланні викликів, тоді як наші спільні зусилля зосереджені на заходах, які неминуче прокладуть шлях до соціальної справедливості для всіх.
– Чим пояснюється відкриття Офісу МОП в Україні, як було прийнято це рішення?
– Не забуваймо, що Україна є членом МОП з 1954 року. МОП досить плідно працює в Україні, починаючи з моменту проголошення незалежності України. Слід зазначити, що розпочав цю роботу наш перший Національний координатор Василь Костриця, а продовжив її в цій же ролі аж до відкриття в березні 2024 року Офісу МОП в Україні мій колега Сергій Савчук.
На сьогодні Україна ратифікувала 72 конвенції МОП, з яких 60 є чинними, серед них дев’ять основоположних і чотири пріоритетні конвенції. Коли російська федерація розпочала повномасштабну агресію проти України, МОП відреагувала однією з перших. Наша Адміністративна рада 24 лютого 2022 року ухвалила резолюцію, у якій закликала рф негайно і беззастережно припинити агресію.
Ратифікація Україною Конвенції МОП про хімічні речовини № 170 у 2023 році ознаменувала тверду прихильність українських тристоронніх партнерів до міжнародних трудових стандартів та їхню відданість модернізації правової бази та інституційної структури, незважаючи на труднощі, пов’язані з війною, що триває.
На своїй 347-й сесії в березні 2023-го Адміністративна рада МОП ухвалила рішення про відкриття 2024 року Офісу МОП у Києві. Відкриття Офісу є практичною реалізацією зобов’язань МОП щодо підтримки тристоронніх партнерів в Україні. На карту поставлено дуже багато – для працівників, роботодавців, уряду. Ідеться про амбітний порядок денний реформ, узгоджений з Європейським Союзом, економічну стабілізацію, відновлення та реконструкцію. Стратегія співпраці МОП з Україною на перехідний період на 2024–2025 роки відображає спільне бачення МОП та українських тристоронніх учасників і визначає Офіс МОП в Україні як головну рушійну силу для виведення нашої співпраці на новий рівень. Іншими словами, відкриття Офісу – нова віха в підтримці України з боку МОП.
Аїда Ліндмайер, директорка Офісу Міжнародної організації праці в Україні, очолює Офіс МОП в Україні з березня 2024 року. Спрямовує зусилля з реалізації тристоронньої перехідної стратегії для України, яка передбачає інвестиції в людей, створення якісної зайнятості та поліпшення управління ринком праці.
До приїзду в Україну працювала в Офісі МОП у Туреччині, де впроваджувала політику, спрямовану на забезпечення доступу до гідних робочих місць для сирійських біженців та вразливої громади через розвиток навичок, програми навчання на робочому місці та перехід до офіційного працевлаштування. Обіймала різні посади в штаб-квартирі МОП у Женеві (Швейцарія), зосереджуючись переважно на поглибленні співпраці з партнерами та приватним сектором для досягнення Цілей сталого розвитку, зокрема, Цілі 8 щодо гідної праці та економічного зростання.
Упродовж майже тридцятирічної кар’єри у сфері міжнародного розвитку Аїда Ліндмайер працювала з найбільшими міжнародними організаціями, зокрема Організацією Об’єднаних Націй, Європейським Союзом, МОМ та USAID, у постконфліктних ситуаціях на Балканах, а також протягом трьох років на Гаїті, де спостерігала за викликами перехідних ініціатив у нестабільних умовах.
РОБОТА ОФІСУ МОП В УКРАЇНІ Є АКТУАЛЬНОЮ І СВОЄЧАСНОЮ
– Якими були Ваші перші враження від Києва та роботи на новій посаді? Що здивувало чи вразило Вас найбільше?
– Коли я приїхала до Києва, то була вражена його могутністю, величчю та красою, що не поступається європейським мегаполісам. Мій колега показав мені місто, його архітектурні шедеври, що розповідають про майже всі етапи історії міста. Я вже згадувала, що мені не звикати до воєнної обстановки. Мирна атмосфера міста здалася мені дещо сюрреалістичною, позаяк на початку не було відчуття, що я в країні, яка перебуває у стані війни. Я маю на увазі, що на вулицях міста багато автомобілів і перехожих, люди кудись поспішають у своїх звичних справах… І тільки коли ми дійшли до Майдану, і я побачила через дорогу від Головпоштамту клумбу, густо всіяну величезною кількістю синьо-жовтих прапорців у пам’ять про загиблих на війні, це стало разючим нагадуванням про реальність.
Того ж дня я вперше почула сигнал повітряної тривоги, що пролунав після недовгого періоду відсутності тривог. Тож уже у свій перший день в Києві я побувала в укритті. Саме тут під час спілкування отримала найперші враження про український народ. Вразили витримка і впевненість людей, їхня ввічливість, гостинність і доброзичливість, а головне – стійкість і незламність, яку вони продемонстрували за два з половиною роки широкомасштабної війни. Не можу не погодитися з думкою багатьох, хто побував в Україні під час війни, – українці, безумовно, найбільш стійкі, волелюбні та відважні люди, яких я коли-небудь зустрічала.
Перші місяці мого перебування на посаді були наповнені зустрічами. З нашими соціальними партнерами – профспілками та роботодавцями, з колегами в уряді у відповідних профільних міністерствах, з представниками міжнародної спільноти, з нашими сестринськими агенціями ООН, а також із послами багатьох країн. Із кожною зустріччю ставало дедалі очевиднішим, що наша робота в Україні є дуже актуальною і своєчасною.
Водночас з’явилося усвідомлення того, що викликів, потреб, проблемних питань, кропіткої роботи попереду – сила-силенна, і що лише за умови об’єднання зусиль з нашими партнерами ми зможемо досягти вагомих результатів. Наші соціальні партнери проводять величезну роботу, незважаючи на те, що за останні два роки внаслідок агресії рф вони пережили багато труднощів, зазнали матеріальних та фінансових збитків, втратили чимало своїх колег. Підтримка МОП спрямована, зокрема, на розбудову спроможності наших соціальних партнерів і далі надавати якісні послуги.
Джерело: журнал “Охорона праці”