Згідно з відповідними нормативно-правовими актами та практикою, що склалася, прийняття працівників на роботу, як правило, здійснюється на вакантні посади або за вакантними професіями, які передбачені штатним розписом підприємства, установи, організації (далі — підприємство). При цьому назви професій та посад у штатному розписі мають відповідати Національному класифікатору України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», а також включати як складовий елемент назви професії (посади) і відповідний кваліфікаційний розряд (категорію тощо) за їх наявності.
Наприклад, у пункті 17 Загальних положень Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (далі — ДКХП), які були затверджені разом з розділом 2 «Професії робітників» Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» ДКХП наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року № 336, зазначається, що у всіх записах про виконувані роботи (запис до трудових книжок тощо) слід означувати повну назву професії відповідно до ДКХП і кваліфікаційний розряд, наприклад: «Слюсар-інструментальник 7 розряду», «Лаборант електромеханічних випробувань та вимірювань 5 розряду» тощо. У цьому випадку поняття «тощо» включає, серед іншого, і штатний розпис, а також іншу документацію кадрового характеру.
Якщо ж на роботу приймається особа, яка за своєю кваліфікацією не відповідає кваліфікаційним вимогам, які передбачені чинними нормативно-правовими актами для відповідної професії (посади), то у такому разі йтиметься про порушення правил прийняття на роботу та у подальшому про невідповідність цієї особи обійманій посаді (виконуваній роботі).
Це також пояснюється і тим, що зазвичай у штатному розписі підприємства можуть бути передбачені професії лише з такими кваліфікаційними розрядами, для яких у кваліфікаційних характеристиках передбачені роботи, що фактично виконуються на підприємстві…
Джерело: КАДРОВИК.UA