Відповідно до статті 43 Конституції України кожна особа має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Найважливішим засобом забезпечення виплати заробітної плати є наявність укладеного між роботодавцем і найманим працівником трудового договору, що оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про прийняття працівника на роботу (стаття 24 Кодексу законів про працю України).
Якщо власник або уповноважений ним орган порушує встановлені строки виплати заробітної плати, працівник має право звернутися до роботодавця з письмовою заявою з приводу надання інформації про причини такої затримки. Працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати – без обмеження будь-яким строком (частина перша статті 225 Кодексу законів про працю України).
Для стягнення заборгованості з виплати нарахованої заробітної плати працівник може звернутися безпосередньо до суду.
Нагадуємо, що державний нагляд за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють у різних формах наступні суб’єкти:
– Міністерство соціальної політики України;
– Державна служба України з питань праці та її територіальні органи;
– Державна податкова служба та її територіальні органи;
– Генеральна прокуратура України та її територіальні органи.
Увага! Громадський контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють професійні спілки.
Пам’ятайте! Відповідно до частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції «Про захист заробітної плати», заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника та його сім’ї.