Право на відпустку мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Відповідно до статті 1821 Кодексу Законів про працю України та статті 19 Закону України «Про відпустки», одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному з прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
Скористатися додатковою соціальною відпусткою може тільки один із батьків. Хто саме – вони обирають самостійно.
Роботодавцеві має бути наданий будь-який належним чином оформлений і засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується, що другому з батьків дітей не надавалася така соціальна відпустка (довідка з місця роботи другого з батьків, копія трудової книжки, витяг із електронної трудової книжки з порталу електронних послуг ПФУ, дані про трудовий та страховий стаж із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування ПФУ, довідка з центру зайнятості, довідка про зайняття підприємницькою діяльністю, тощо)
Отримувач відпустки не обов’язково тепер має працювати. Це значить, що зараз право на відпустку має, наприклад, жінка, яка взагалі впродовж року жодного дня не працювала, наприклад, перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. Також мати, яка перебуває у такій відпустці, може передати право на відпустку на дітей батькові.
Звертаємо Вашу увагу, що дані норм стосуються не чоловіка і дружини, а матері та батька, тобто батьки не обов’язково мають перебувати в шлюбі. Якщо в дитячу відпустку йде батько, то мати втрачає за відповідний рік право на неї.
Відповідно до пункту 2 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136, у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику в наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки в зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.