Дискримінація за кількома ознаками (множинна дискримінація) проявляється при будь-якому поєднанні форм дискримінації осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками.
Прикладами такої дискримінації є відмова у прийомі на роботу молодим жінкам, а також жінкам і чоловікам у віці понад 45 років.
Чоловіки з сімейними обов’язками часто не можуть реалізувати своє право на батьківство у зв’язку з тим, що роботодавці не розраховують на виконування працівниками-чоловіками обов’язків з догляду за малолітніми дітьми.
Наприклад (із виступу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Л. Денісової на парламентських слуханнях „Запобігання та протидія дискримінації жінок з вразливих соціальних групˮ):
„Щороку кількість жінок, які самостійно виховують дітей з інвалідністю, в Україні зростає (у 2015-му – 154 тисяч, у 2017 році – 160 тисяч). Через те що ці жінки виховують дітей самостійно, вони не мають можливості повноцінно працювати, а допомога від держави є мізерною. Кошти на реабілітацію дитини в бюджетах громад не передбачаються. Також потрібно зосередити увагу на проблемі охорони здоров’я та зайнятості сільських жінок. Найгіршими є умови життя жінок у віці понад 50 років, чисельність яких – близько 938 тисяч. Половина з них не мають можливості купувати необхідні ліки, оплачувати медичні послуги. Третина не може отримати необхідну медичну допомогу через недостатнє забезпечення амбулаторій загальної практики фахівцями у галузі сімейної медицини, сільські жінки мають проблеми з доступністю до медичних послуг. На ринку праці пропонується робота, яка не відповідає їхньому досвіду, знанням і кваліфікації”.