1 червня відзначається Міжнародний день захисту дітей. Це свято засноване в листопаді 1949 року в Парижі рішенням сесії Ради Міжнародної демократичної федерації жінок. Уперше Міжнародний день захисту дітей відзначався 1950-го в 51 країні світу. В Україні ця дата також є нагодою згадати про права та потреби юного покоління.
Женевською декларацією про права дітей, ухваленою 1924 р., було проголошено потребу в соціальному захисті прав дитини. У листопаді 1959-го з’явився ще один міжнародний документ – Декларація прав дитини, яка проголошувала рівні права дітей у сфері виховання, освіти, соціального забезпечення, фізичного та духовного розвитку, незалежно від кольору шкіри, національної належності, громадського походження, майнового стану тощо. Декларація закликає батьків, громадські організації, уряди визнати права дітей і сприяти їх реалізації.
Права та інтереси дітей – і нині не менш важливе питання, ніж 100 років тому. Кожна дитина має повне право відчувати себе захищеною, вільно працювати над своїм удосконаленням. Дорослі повинні сприяти цьому в будь-який спосіб. Насамперед не заважати навіть тоді, коли підліток прагне працювати.
Ситуація із захищеним працевлаштуванням підлітків нині в Україні не найкраща. Роботодавці не поспішають брати на роботу неповнолітніх, мовляв, вони не можуть працювати нарівні з дорослими. Нерідко спекулюють і відмовками про недостатній досвід, необхідність додаткової паперової тяганини та тим, що підліток може працювати лише у вільний від навчання час.
Неповнолітнім, як і дорослим, під час працевлаштування потрібно оформити трудовий договір. Такій категорії осіб у сфері трудових відносин законодавством передбачено додаткові пільги. Офіційне працевлаштування є гарантією щодо безпечних умов праці, регулярної виплати зарплати, накопичення страхового стажу, оплати лікарняних у разі хвороби.
Що ж до віку, то офіційно працевлаштуватися можуть підлітки, яким не менше ніж 16 років, в окремих випадках – 15 чи 14. Однак для цього повинна бути письмова згода одного з батьків або опікуна, але з умовами, що робота не завдає шкоди здоров’ю, виконується у вільний від навчання час і не є важкою.
Неповнолітніх працівників заборонено залучати до підземних робіт, робіт, пов’язаних із підійманням і переміщенням речей, вага яких перевищує встановлені Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затверджені наказом МОЗ від 22.03.1996 № 59. Також неповнолітні не можуть здійснювати трудову діяльність у нічний час, вихідні та працювати понаднормово.
Крім того, підлітки зобов’язані перед працевлаштуванням пройти медичний огляд і робити це щороку до досягнення 21 року. Це в інтересах самого працівника, щоб виявити, чи робота не має негативного впливу на його стан здоров’я. Якщо під час медогляду виявили протипоказання щодо виконання професійних обов’язків на обраній посаді, підлітку варто звільнитися й обрати легшу роботу.
Під час працевлаштування неповнолітніх роботодавці повинні дотримуватися письмової форми трудового договору згідно зі ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП).
Є ще один нюанс: підлітки в трудових відносинах прирівнюються в правах до повнолітніх, проте у сфері охорони праці, робочого часу, відпусток мають деякі пільги. Зокрема, КЗпП передбачено:
- невстановлення під час прийняття на роботу випробування для осіб, які не досягли вісімнадцяти років (ч. 2 ст. 26);
- скорочену тривалість робочого часу для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) – 24 години на тиждень (ст. 51);
- збільшену тривалість щорічної відпустки (ч. 2 ст. 75);
- заборону застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, а також залучення осіб молодше вісімнадцяти років до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми (ст. 190);
- заборону залучати працівників молодше вісімнадцяти років до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні (ст. 192);
- установлення скорочених норм виробітку (ст. 193);
- оплату праці при скороченій тривалості щоденної роботи в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи (ст.194);
- надання щорічних відпусток у зручний час (ст. 195).
Умови праці теж відрізняються. Зокрема, через фізіологічні особливості організму, який тільки формується, та відсутність відповідної спеціальності.
Великою перешкодою для роботодавця є порядок звільнення неповнолітнього. Крім дотримання загального порядку звільнення роботодавець повинен одержати згоду районної (міської) служби у справах дітей. Якщо ж звільнення відбувається в контексті підстав, зазначених у пп. 1, 2 та 6 ст. 40 КЗпП (зміни в організації виробництва та праці, у тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства; виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню цієї роботи; відновлення на роботі працівника, що раніше виконував цю роботу), то лише у виняткових випадках і з обов’язковим подальшим працевлаштуванням.
Так, держава могла б заохочувати роботодавців працевлаштовувати неповнолітніх, скажімо, за прикладом, як стимулюють до працевлаштування внутрішньо переміщених осіб. За встановленою державною програмою уряд сплачував роботодавцям за кожного працевлаштованого з числа ВПО 6500 грн упродовж 2 місяців. Щодо дітей таку практику не застосовують.
Стосовно неповнолітніх часто здійснюють протиправні дії: не доплачують за виконану роботу, домовляються про майбутню заробітну плату в усній формі, а потім і зовсім не виплачують. Якщо немає оформленого трудового договору, навіть фахівцям Державної служби України з питань праці дуже складно довести через суд, що працівник справді там працював, оскільки потрібно представити певні докази та свідків.
Роботодавець повинен розуміти, що бере на себе відповідальність за безпеку та життя дитини, оскільки небезпечна робота може призвести до негативних наслідків, таких як хронічні захворювання, травми. А ще пам’ятати: праця не повинна заважати неповнолітній особі здобувати освіту.