Торгівля людьми у сучасному світі є одним із масових порушень прав і свобод людини. Суспільна загроза торгівлі людьми, як надзвичайно небезпечного злочину, полягає в посяганні на невід’ємні права людини – право на повагу, на свободу та особисту недоторканність, свободу пересування і вільний вибір місця проживання, а інколи і право на життя.
В умовах сьогодення особливу увагу слід приділяти відстеженню фактів вербування серед внутрішньо переміщених осіб, зокрема в місцях їх компактного перебування. Вразливим станом таких осіб можуть скористатися як для їх вивозу за кордон, так і для трудової та іншої експлуатації в межах України.
Професійний підхід. Під час бесіди в жодному разі не засуджувати дії постраждалого. Намагатися встановити контакт, який свідчить про те, що ви поважаєте постраждалого, вірите в те, що він говорить. Одночасно співробітник поліції повинен розповісти ймовірному постраждалому про можливість отримання допомоги від держави, а також можливості звернення до громадських організацій. Надання контактної інформації особи, відповідальної за встановлення статусу постраждалого, працівників підрозділу по боротьбі зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми Нацполіції, а також громадських організацій є обов’язковим при спілкуванні з ймовірними постраждалими.
Конфіденційність. Постраждалі зазвичай соромляться того, що з ними трапилося, вони бояться осуду , зневаги суспільства, соціальної ізоляції. З іншого боку, вони володіють інформацією про кримінальний світ, що робить їх украй вразливими, адже вербувальники/торгівці багато знають про жертв. Ось чому постраждалі мають бути абсолютно впевнені, що все розказане ними залишиться у повній таємниці.
Розголошення відомостей про особисте життя постраждалих від торгівлі людьми не допускається. Службові особи, винні у використанні і поширенні такої інформації без згоди на те самих постраждалих, несуть відповідальність згідно із законодавством України.
Добровільність участі постраждалих у програмах допомоги. Працівник поліції має надати ймовірній жертві торгівлі людьми повний обсяг інформації про її права та можливості. При цьому жертви вільні приймати допомогу або відмовлятися від послуг, що надаються.
Пріоритетність інтересів постраждалих. Постраждалий є найбільш компетентною особою у власній ситуації, тому треба поважати й приймати усі його рішення. Не слід робити якісь кроки, якщо на це немає його згоди.
Неупереджене ставлення. До постраждалого потрібно відноситися з повагою, визнаючи його людську гідність. Чим би не займалися постраждалі, ніколи не треба їх засуджувати, оскільки вони діяли під впливом обману та насильства і не винні в тому, що з ними трапилося.
Довіра. Під час бесіди з працівником поліції ймовірна жертва має переконатися, що їй вірять, інакше відчуття провини у неї підсилиться, і вона «закриється». Іноді постраждалі свідомо чи несвідомо приховують деякі факти або змінюють певну інформацію, обманюють, щоб зняти з себе певну напругу або виглядати в чужих очах краще. Слід відноситися до цього з розумінням.
Прихильне ставлення за будь-яких обставин. Цілком природньо, що жертви відчувають себе ображеними, поводяться агресивно, знаходяться в депресії або відчувають страх. Вони пройшли через екстремальні ситуації, піддавалися жорстокому фізичному і психологічному насильству. Кожний день був для них боротьбою за виживання. Тому постраждалі нерідко відносяться з підозрою до допомоги, що надається, а тих, хто намагається їм допомогти, зустрічають зі злістю і агресією.
Заохочення постраждалих до прийняття власних рішень. У процесі прийняття рішення працівник поліції має взяти на себе роль учасника, але у жодному випадку не лідера. Постраждалі мають відновити віру в себе через здатність самостійно приймати рішення, висловлювати власну думку.
Позитивне налаштування постраждалих. Життя в ситуації торгівлі людьми руйнує саму ідею про особисту цінність. Постраждалому потрібно допомогти розкрити в собі сильні сторони і якості. На нього необхідно дивитися як на людину, здатну вижити в тяжких умовах. Мета – допомогти тим, хто пережив торгівлю людьми, повірити у власні сили та відновити їх.
Консультує Держпраці