Робота в замкнених просторах та розслідування інцидентів: практика в Україні

В Україні, як і у Великій Британії, серед усіх робіт з підвищеною небезпекою робота в замкненому просторі є однією з найнебезпечніших. Вітчизняні підприємства також мають напрацьовані підходи до їх виконання. А також до розслідування будь-яких інцидентів, що стаються на робочих місцях.

Роботи в нафтогазовій галузі здебільшого пов’язані з виконанням робіт підвищеної небезпеки. Отже, є високий рівень ризику настання інцидентів. У Міжнародній Асоціації Нафтогазовидобувних Компаній (International Association of Oil & Gas Producers) проаналізували статистику травматизму в галузі, яка показала, що велика кількість смертельних нещасних випадків на виробництві стається саме в замкненому просторі. Тому група експертів розробила Правила, які рятують життя, що не призначені для усунення всіх ризиків та небезпек, а зосереджені лише на тих аспектах, які будь-який працівник може контролювати. І найголовніше, ці універсальні поради дають змогу уникнути інцидентів.

Якщо кожен, хто пов’язаний з виконанням робіт у замкненому просторі, прочитає, що особисто він повинен зробити перед початком роботи, і виконає ці вимоги, загроза життю та здоров’ю його й інших виконавців робіт буде мінімальною. Простота впровадження правил полягає і в тому, що зазначені вимоги може проконтролювати також інший працівник, який просто проходить повз місця виконання цих робіт.

Важливим моментом є й те, що не можна розпочинати роботи, не знаючи, які небезпеки можуть при цьому виникнути. Це можуть бути:

  • низький рівень вмісту кисню;
  • вогненебезпечне або токсичне середовище;
  • слизька поверхня;
  • перешкоди вільному переміщенню;
  • слабка освітленість і погана видимість;
  • вплив електричного струму;
  • висока температура повітря;
  • підвищений шум;
  • радіоактивні матеріали;
  • біологічні шкідливі речовини;
  • ризик інфекційного захворювання.

Ці та інші можливі небезпеки можуть стати причиною виникнення таких небезпечних виробничих ризиків у замкненому просторі:

  • обмежений вхід або вихід з місця виконання робіт;
  • тривале перебування пра­цівника під час виконання робіт у замкненому просторі;
  • обмеження в русі під час переміщення людей;
  • недостатній або ускладнений повітрообмін;
  • наявність загазованості в замкненому просторі;
  • пожежа, вибух, займання легкозаймистих речовин (ЛЗР);
  • вплив шкідливих і забруднювальних речовин;
  • складності екстреного покидання робочої зони;
  • складності комунікації із групою зовні;
  • падіння з висоти.

Залежно від виду робіт, які виконуються в замкненому просторі, використовуються різні засоби індивідуального захисту (далі – ЗІЗ). Але є ЗІЗ, які обов’язково мають бути в наявності. Зокрема: блок захисту від падіння, штатив, газо­аналізатор, обладнання для подачі кисню, страхувальні пояси, шлангові протигази, пояси/петлі для фіксування інструментів.

Для полегшення роботи відповідальним особам команда Європейського співтовариства з охорони праці (ESOSH) розробила чек-лист, який ефективно використовується під час проведення оцінювання ризиків перед роботами в замкненому просторі  багатьма підприємствами. Завдання, викладені в цьому чек-листі, необов’язково є вимогою відповідного нормативно-правового акта з охорони праці. На бажання можна взяти його за зразок та вдосконалити з урахуванням особливостей того чи іншого підприємства.

Також є типовий порядок підготовки до виконання робіт у замкненому просторі, розроблений групою експертів у сфері охорони праці. У ньому вказується сім основних кроків, які потрібно здійснити для забезпечення безпеки праці.

* * *

Навіть на підприємствах, де функціонує ефективна, досконала і сучасна система управління охороною праці (СУОП), трапляються різні інциденти під час виконання робіт у замкненому просторі. Інцидентами є всі небезпечні ситуації, які сталися під час ­виконання робіт, зокрема: смертельні випадки, нещасні випадки із втратою робочого часу, незначні інциденти без втрати працездатності, події без наслідків або потенційно небезпечні події (Near­Miss) і просто небезпечні дії.

Найкраще і найнаочніше продемонстровано статистику відповідних показників у вигляді пірамід. Така піраміда показує, що якщо на підприємстві стається 600 небезпечних дій або 100 інцидентів без травмувань тощо, то це є сигналом для настання смертельного нещасного випадку.

Важливо кожному інциденту приділяти увагу, обговорювати, розслідувати та вживати потрібних запобіжних заходів. Зокрема, велике значення має розслідування NearMiss. Це нескладна і коротка внутрішня процедура, затверджена на підприємстві.

Наприклад, 15 лютого 2023 р. на одному з нафтогазових об’єктів стався інцидент. Працівники підрядної організації проводили монтажні роботи згідно з договором і під час роботи дрилем пошкодили в стіні лінію живлення 220 В. Кабель живлення заізолювали ізоля­ційною стрічкою, повідомили про це майстра та продовжили роботу. Керівників і відділ охорони праці про цей інцидент поінформовано не було. Наслідки інциденту були виявлені працівником відділу охорони праці наступного дня під час відвідування об’єкта. Унаслідок інциденту ніхто не постраждав, а майно не було пошкоджено, тому інцидент віднесено до категорії NearMiss.

Під час розслідування було встановлено потенційну небезпеку цього інциденту: електричний удар працівника підрядника або іншого працівника, загоряння або псування підключеного до електролінії обладнання. Також встановлено безпосередні причини – неналежне планування робіт та нехтування вимогами електробезпеки. Встановлено також кореневі причини: недостатня обізнаність працівників підрядної організації, неналежний контроль з боку керівника об’єкта. Найважливішим у цьому розслідуванні став здобутий урок, а саме:

  • потрібно вивчати схему електричних комунікацій перед роботою зі свердлінням стіни або використовувати лінійний детектор для виявлення ліній живлення в стіні;
  • кожна робота потребує оцінки ризиків, належного планування і контролю;
  •  після настання будь-якого інциденту потрібно звітувати керівнику відділу охорони праці.

На підприємствах, де розроблено та впроваджено відповідні положення про розслідування інцидентів, у кожному підрозділі, на конкретному місці є бланки так званих СТОП карт, які може заповнити будь-який працівник (занести інформацію про інцидент) і передати до відділу охорони праці, які далі проведуть розслідування та зроб­лять відповідні висновки.

Джерело: журнал “Охорона праці”