Під скороченою тривалістю робочого часу мається на увазі встановлення норми робочого часу меншої, ніж законодавчо визначена. При цьому оплата проводиться за повним окладом.
У період дії воєнного стану для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу у період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень (ч. 2 ст. 6 Закону від 15.03.2022 № 2136-IX).
Відповідно до ст. 51 КЗпП скорочена тривалість робочого часу встановлюється для таких категорій працівників:
- учні віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул, – 24 години на тиждень;
- учні, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, – не більше половини максимальної норми, встановленої для відповідної вікової категорії;
- особи у віці від 15 до 16 років – 24 години на тиждень;
- особи у віці від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень;
- особи, зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці, – не більше 36 годин на тиждень.
Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися законодавчо для окремих категорій працівників – вчителі, лікарі тощо.
За власний рахунок підприємства можуть установлювати скорочену тривалість робочого часу для жінок, які мають дітей у віці до 14 років або дитину з інвалідністю, а також для одиноких матерів та батьків, які виховують дитину без батька (матері), у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікарняному закладі.
Неповний робочий час установлюється за згодою між працівником і роботодавцем. У разі встановлення неповного робочого часу оплата праці проводиться пропорційно відпрацьованому часу. У цьому й полягає основна відмінність між неповним і скороченим робочим часом.
Установлення неповного робочого часу не спричиняє будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників (ст. 56 КЗпП).