Про особливості державного регулювання у сфері охорони праці та комунікації влади із громадськістю. Чому на запити в органи влади не надаються відповіді по суті запитань.
У сучасній взаємодії органів влади, зокрема тих, які опікуються в Україні сферою охорони праці, із громадськістю: медіа, організаціями, об’єднаннями, асоціаціями та навіть суб’єктами господарювання – є дві дуже неприємні обставини. Одразу зазначимо, що це суб’єктивна думка колективу редакції, однак подібне відчувають і наші партнери з огляду на свій досвід комунікації з представниками влади.
Перша – абсолютна байдужість та інертність посадовців, відсутність будь-якого реагування на критику. Ідеться як про прийняття критичних зауважень, так і неприйняття. Це схоже на певний стандарт поведінки службовців, який передбачає повне ігнорування всього, що про них пишуть у медіа (критичних публікацій про очевидні корупційні прояви, про недоліки нормативного регулювання тощо). Зокрема, у сфері Державної служби України з питань праці. Комунікації з громадськістю органів влади в країнах, де, як нині говорять, плекають європейські цінності, передбачають взаємодію та реагування. Звичайно, тактовну та коректну, якщо йдеться про критику. Адже будь-яку позицію можна і потрібно висловлювати, давати зворотній зв’язок, щоб соціальний діалог тривав та був результативним.
Це, звичайно, не часи СРСР, коли будь-яка публікація набувала широкого розголосу та реагування. Але ж, будуючи демократичне суспільство, не можна так відверто заплющувати очі та не цікавитись тим, що про той чи інший орган влади пишуть у ЗМІ. Виникає враження, що в Україні «мухи та котлети» живуть абсолютно окремим життям. Можливо, порівняння не дуже гарне, але дуже точне.
І друга неприємна обставина – неповага та зверхність з боку органів влади до громадськості. А проявляється вона у відповідях на офіційні звернення медіа, організацій, об’єднань, суб’єктів господарювання тощо. Тут, думаємо, нас підтримають усі, хто коли-небудь звертався до центральних органів виконавчої влади (ЦОВВ) по роз’яснення чи зі скаргами на ті чи інші дії або бездіяльність представників влади (читайте статтю В. Пукаса «Що б таке написати, щоб нічого не написати?..» у № 6/2024).
Подекуди, коли порівняти запит і відповідь, отриману на нього, виникає враження, що її автор не те що зміст запитання не зрозумів, а зовсім його не бачив.
Найгірше, що після отримання подібних відписок запитувачу немає куди йти далі. Адже в системі органів державної влади немає незалежного арбітра, який би давав належну оцінку якості цієї роботи держслужбовців та примусив чиновників відповідати строго по суті запитання, а не цитувати дотичні нормативні акти.
Ось іще одна така історія про взаємодію з ЦОВВ.
У додатку до журналу «Охорона праці» № 8/2021 було опубліковано статтю президента Конфедерації роботодавців України Олексія Мірошниченка «Експертиза законодавчих і нормативно-правових актів, що регулюють наглядові та контрольні функції Державної служби України з питань праці щодо корупційних ризиків».
Автор висловив своє бачення щодо основних причин корупції в діяльності Держпраці, описав протиріччя в законодавчих та нормативно-правових актах стосовно повноважень і функцій Держпраці, можливості для вчинення корупційних дій з боку посадових осіб у процесі організації навчання з питань охорони праці, а також надав рекомендації щодо усунення корупційних ризиків, зокрема, щодо змін норм законодавства.
Корупційні ризики, закладені в законодавчих і нормативно-правових актах, створюють умови для корупційних дій під час:
- проведення перевірок, складання приписів;
- отримання дозвільних документів;
- заповнення Декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці та заяв на отримання відповідного дозволу;
- організації процесу навчання посадових осіб установ і підприємств з питань охорони праці.
У статті йшлося про те, що в законодавчих актах простежується неоднозначність трактування окремих положень, є невідповідності одного НПА іншому, суперечливі нормативно-правові акти. Ці суперечності створюють умови для вчинення корупційних дій з боку посадових осіб.
Корупційні складники є у відносинах комісії Держпраці з навчальними центрами та підприємствами. Також є претензії до відповідей на запити, які зазвичай надають представники Держпраці, що не містять конкретної відповіді на поставлені запитання і не допомагають роботодавцям розв’язувати проблеми, а, навпаки, ускладнюють їх.
Відповідно до запитів читачів журналу, з метою інформування суспільства щодо соціально чутливих питань безпеки праці, керуючись статтями 5, 25 Закону України «Про інформацію», статтями 4, 5 Закону України «Про медіа», журнал звернувся до Міністерства економіки України з проханням надати таку інформацію:
1. Яких заходів було вжито Мінекономіки для усунення корупційних складників у законодавчих та нормативно-правових актах, що регулюють діяльність Держпраці?
2. Які саме зміни для унеможливлення корупційних ризиків запропоновані Мінекономіки до:
- законів України: «Про охорону праці» та «Про місцеве самоврядування в Україні»;
- Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 № 1107, зі змінами, внесеними постановою КМУ від 03.02.2021 № 77;
- Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 21.08.2019 № 823, зі змінами від 04.12.2019 № 1132;
- Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05);
- Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів (НПАОП 40.1-1.21-98).
3. Які вбачаються перспективи щодо затвердження таких документів:
a) нормативний акт щодо проведення аудиту стану охорони праці (на підставі стандарту ISO 19011:2018);
б) новий порядок медичних оглядів працівників певних категорій (скасувати наказ Міністерства охорони здоров’я від 21.03.2007 № 246);
c) вимоги до оформлення документів, що подаються підприємствами на розгляд / затвердження / узгодження до Держпраці (розмістити на сайті Держпраці форми (зразки) заповнення таких документів).
4. Чи впроваджено або чи планується впровадити в практику діяльності Держпраці надання роз’яснення з конкретними відповідями на поставлені запитання, які б мали практичне застосування, і ввести відповідальність конкретного виконавця за своєчасність та конкретність наданої відповіді?
5. Чи запроваджено або чи планується запровадити:
a) акредитацію (ліцензування) навчальних центрів з питань охорони праці з можливістю самостійної розробки методичного забезпечення відповідно до встановлених вимог щодо програм навчання та критеріїв оцінювання;
б) ведення реєстру акредитованих (ліцензованих) навчальних центрів.
6. Чи переглядалися з 2021 року повноваження і функції Держпраці?
Джерело: журнал “Охорона праці”