Термін «торгівля людьми» передбачає різні види та форми експлуатації людини, які наводяться як міжнародними нормативно-правовими документами, так і законодавством України.
Відповідно до Закону України «Про протидію торгівлі людьми» торгівля людьми здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином.
Слід зазначити, що жертвою торгівців людьми може стати будь-яка особа, незалежно від віку та статі.
Основними уразливими категоріями осіб, які відносяться до групи ризику потрапити до торгівців людьми є:
– незаміжні жінки, самотні матері, розлучені особи;
– молодь, діти вулиці, діти-сироти, вихідці з неблагополучних сімей;
– сільське населення;
– внутрішньо переміщені особи;
– іноземні громадяни – трудові мігранти;
– особи, які зазнали насильства, у тому числі сексуального;
– бідні, малозабезпечені особи;
– особи з проблемами психічного здоров’я.
Найбільш вразливими до торгівлі людьми категоріями населення є:
– жінки у віці 18-26 років, у першу чергу незаміжні (вразливі до сексуальної експлуатації);
– чоловіки у віці 25-60 років, у першу чергу одружені (вразливі до трудової експлуатації);
– діти у віці 13-18 років, у першу чергу дівчатка з неповних та реструктурованих сімей (коли один із батьків нерідний).
За матеріалами: Мінсоцполітики України