Експерти журналу висловлюють свої думки стосовно очікуваних змін у функціонуванні дозвільної системи Держпраці. Йдеться про ініціативу щодо створення реєстрів дозволів і декларацій. Якщо вже від цих дозвільних документів Україна поки не в змозі позбавитися, сама собою ідея публічності та прозорості їх реєстрів є прогресивною. Якби не деякі «але»…
29 квітня 2024 р. на сайті Держпраці оприлюднено проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення функціонування публічних електронних реєстрів» (далі – проєкт Закону), який передбачає створення Реєстру дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, Реєстру декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці та Реєстру гірничих відводів.
Проєкт Закону розробила Державна служба України з питань праці на виконання пп. 2 п. 4 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про публічні електронні реєстри». Розробники проєкту Закону обґрунтовують потребу його прийняття частинами 3 та 29 ст. 21 ЗУ «Про охорону праці», де йдеться про необхідність отримання роботодавцем дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки та подання декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці (далі – Декларація).
А також п. 20 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 № 1107 (далі – Порядок № 1107), де визначено, що Держпраці та її територіальні органи ведуть реєстр дозволів в установленому порядку, узагальнюють інформацію про видані та анульовані дозволи й оприлюднюють її у медіазасобах та на власному вебсайті.
Також зазначається, що згідно з ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про публічні електронні реєстри» реєстр створюється, якщо при регулюванні суспільних відносин, що виникають при вирішенні економічних, соціальних, правоохоронних або інших завдань, необхідним є факт реєстрації об’єкта (об’єктів) реєстру з метою захисту прав і законних інтересів громадян та їх об’єднань, юридичних осіб, територіальних громад, суспільства та держави, створення правових та інформаційних гарантій такого захисту з боку держави та органів місцевого самоврядування, з метою одноразового збору і багаторазового використання актуальної та достовірної інформації під час організаційного та інформаційного забезпечення надання адміністративних, соціальних та інших публічних послуг, провадження дозвільної діяльності, провадження іншої управлінської діяльності та здійснення державного регулювання.
Проєктом Закону передбачено внесення змін до ст. 21 ЗУ «Про охорону праці» (далі – Закон про охорону праці) та ст. 17 Кодексу України про надра. Зокрема, йдеться про те, що Держателем окремих реєстрів дозволів, декларацій та гірничих відводів є Держпраці, яка забезпечує створення, функціонування та ведення цих реєстрів. Адміністратором цих реєстрів є підприємство, визначене Держпраці, що належить до сфери її управління, яке забезпечує функціонування та здійснює адміністрування відповідно до вимог цього Закону та ЗУ «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах».
Експерти журналу висловлюють свої думки стосовно очікуваних змін у функціонуванні дозвільної системи Держпраці. Йдеться про ініціативу щодо створення реєстрів дозволів і декларацій. Якщо вже від цих дозвільних документів Україна поки не в змозі позбавитися, сама собою ідея публічності та прозорості їх реєстрів є прогресивною. Якби не деякі «але»…
Створювачами інформації про об’єкти реєстру дозволів, декларацій та гірничих відводів є посадові особи Держпраці. Порядок ведення реєстрів та надання доступу до них затверджує Кабінет Міністрів України. Реєстри є державною власністю.
НОВІ ЗМІНИ: ПОЛІПШЕННЯ ЧИ ПОРУШЕННЯ?
Консультант з питань охорони праці ПрАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» Анатолій Севрук вважає, що чергові зміни до ЗУ «Про охорону праці» вкотре порушують основні норми цього Закону, де передбачено, що він визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
У ст. 21 ЗУ «Про охорону праці» (у першій редакції) було визначено лише такі норми. Але починаючи з 2009 р. до цієї статті неодноразово вносили зміни, більшість яких аж ніяк не стосуються реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, але дають необмежені можливості чиновникам Держпраці створювати постійний тиск на підприємців-роботодавців з метою отримання неправомірної вигоди. Це стосується і змін до ст. 21 ЗУ «Про охорону праці», передбачених проєктом Закону, а також змін до ст. 17 Кодексу України про надра.
Погоджується з цією думкою і виконавчий директор Криворізької міської організації роботодавців експертних та інспекційних організацій, член Громадської ради при Держпраці Владислав Балацун. Він також вважає, що проєкт Закону та передбачені ним зміни до законодавчих актів порушують євроінтеграційну політику держави і не сприяють боротьбі з корупцією, дерегуляції, децентралізації, переходу на декларативний принцип господарської діяльності тощо. Експерт нагадав про наявні на сьогодні проблеми та непорозуміння, пов’язані з отриманням дозволів та реєстрації декларацій, неузгодженість чинних порядків дозвільних процедур, визначених у законах «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності». Зокрема, у них зазначено, що «забороняється вимагати від суб’єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, які не внесені до Переліку, затвердженого цим Законом…» (дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки у цьому переліку немає).
Викликає багато запитань потреба отримання суб’єктами господарювання окремо дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки і на експлуатацію машин, механізмів та устатковання підвищеної небезпеки. Адже в більшості випадків і перше, і друге належить до однієї господарської діяльності.
Також, як вважає В. Балацун, неправомірним є вимагання дозволу у виробників або постачальників машин, механізмів та устатковання підвищеної небезпеки. Такі проблеми виникають і під час здійснення процедур подання декларацій.
НЕОДНОЗНАЧНІСТЬ ПЕРЕЛІКІВ
На думку заступника головного редактора журналу «Охорона праці» Миколи Федоренка, чинні переліки робіт підвищеної небезпеки та машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки (особливо в частині посилання на технічні регламенти), на які нині видаються дозволи та декларації, не є однозначними, що призводить до різного трактування зазначених у них тих чи інших засобів виробництва підвищеної небезпеки.
Наприклад, відповідно до п. 9 Групи А додатка 2 Порядку № 1107 до видів робіт підвищеної небезпеки належать «роботи в діючих електроустановках», а відповідно до п. 8 Групи А Переліку машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою КМУ від 03.02.2021 № 77 (далі – Перелік № 77), – «устатковання напругою понад 1000 В». Але ж електроустановка не є електроустаткованням. У Переліку робіт з підвищеною небезпекою (НПАОП 0.00-2.01-05) йдеться про «електроустановки».
В іншому випадку звичайний навантажувач також може підпадати під дію різних пунктів з різними вимогами:
- вантажопідіймальні крани і машини (п. 7 групи А Переліку № 77);
- великотоннажний та інший технологічний транспортний засіб, визначений пп. 1 п. 2 Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ від 06.01.2010 № 8 (п. 6 Група Б Переліку № 77);
- вантажно-розвантажувальні роботи за допомогою машин і механізмів (п. 20 Група А додатка 2 постанови № 1107);
- навантаження блоків природного каменю в транспортні засоби (п. 1 Група Б Постанови № 1107).
Джерело: журнал “Охорона праці”